Соломон Маркович Компанієць (07.01.1873 - 24.05.1941) - вчений зі світовим ім’ям, перший завідувач кафедри оториноларингології нашого вишу, яка була заснована у 1922 році.

Народився у 1873 р. в м. Кременчуці. 1897 року закінчив медичний факультет Київського університету. У 1899 році вивчав хвороби вуха, горла та носа в провідних клініках Європи: у Відні – клініці Політцера, у Берліні – клініці Гайека та Шторца. 1912 року С.М. Компанієць у Петербурзькій військово-медичній академії захистив докторську дисертацію на тему: «До питання про частоту перетвореної глухоти серед постраждалих від нещасних випадків і про методи її виявлення», визнану основоположною працею з експертизи приглухуватості й глухоти.

З архівних матеріалів кафедри дізнаємося, що до штату кафедри госпітальної хірургії входив доцентський курс по хворобах вуха, горла, носа, який з 1920 року читав професор Компанієць С.М. Важливу роль у 1922 році відіграла постанова радянського уряду про обов’язкове викладання хвороб вуха, горла, носа в медичних навчальних закладах. Так з вересня 1922 року почала своє існування кафедра оториноларингології. Спочатку вона розміщувалася в окремому одноповерховому корпусі 1-ї міської лікарні, де було розгорнуто 12 лікарняних ліжок та проводився амбулаторний прийом хворих. У 1926 році кафедра була переведена на базу губернської земської лікарні (нині обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечнікова), відділення мало вже 30 ліжкомісць.

Професорові С.М. Компанійцю належить велика роль у  становленні кафедри. Володіючи неабиякими організаторськими здібностями, він зумів у короткий термін згуртувати колектив співробітників, здатний вирішувати завдання, що постали перед ними. Прекрасний викладач, він багато уваги приділяв  організації навчального процесу. З перших днів він прагнув так поставити заняття зі студентами, щоб прищеплювати їм практичні навички з обстеження ЛОР – хворих та пробудити в них інтерес до оториноларингології.

Соломон Маркович завідував кафедрою до 1930 року. Основним науковим напрямом кафедри у 20-ті роки було вивчення гнійних захворювань вуха, фізіології та патології вушного лабіринту, фундаментальні дослідження по їх хірургічному лікуванню. Результати цієї наукової діяльності лягли в основу першого тому «Хвороби вуха» - керівництва для студентів та лікарів, виданого С.М. Компанійцем у 1934 році. Слід зазначити, що при розгляді анатомії та фізіології вушного лабіринту розроблена ним досконала схема його побудови використовується в багатьох монографіях та підручниках дотепер.

Професор С.М. Компанієць проводив активну громадську діяльність. У 1922 р. за його активною участю почав виходити «Катеринославський медичний журнал» - друкований орган нашого медичного інституту та губздороввідділу. В той самий час професор Компанієць узявся до створення українського журналу з оториноларингології. Перший номер «Журналу вушних, носових та горлових хвороб» вийшов у Катеринославі у 1924 й до теперішнього часу лишається єдиним періодичним виданням з отоларингології в Україні. Соломон Маркович був беззмінним головним редактором цього журналу до 1941 р. Випуск журналу в Катеринославі сприяв зміцненню авторитету кафедри у широких медичних та наукових колах України.

1929 року професор Компанієць заснував Дніпропетровське обласне наукове товариство оториноларингологів, яке відіграло важливу роль у підготовці фахівців для лікувальних закладів регіону.

Цікаву інформацію про професора С.М. Компанійця знаходимо у «Дніпропетровському медичному журналі» за 1927 рік, коли медична спільнота нашого міста відзначала 30-річчя його лікувальної, педагогічної, наукової та громадської діяльності. Вступна стаття від редакції журналу констатує: «… Якщо хотіти в кількох словах схарактеризувати минулі 30 років Вашого життя, то найбільш вичерпним буде напружена і безперервна праця. Поряд із практичною діяльністю – безперервне прагнення до самоосвіти та наукової роботи. Ви – зразок того, що можуть створити енергія та обдарування здібної людини. Відкриття в Катеринославському медичному інституті кафедри вушних, носових і горлових хвороб було щасливою подією не тільки для Вас, отримувача можливості розгорнути свої надзвичайні викладацькі здібності та розпочати створення клініки, а й для медінституту, який включив у своє середовище великого вченого. Потрібно мати виняткову працездатність, організаційний талант і любов до друкованого слова, щоб створюючи клініку, вести в ній велику наукову та оперативну роботу та знайти ще час для організації, керівництва та редагування «Катеринославського медичного журналу». Без перебільшення можна сказати, що лише Вам журнал завдячує своїм існуванням. У 1924 р. Ви взялися до видання першого «Журналу вушних, носових та горлових хвороб» і до початку 1928 р. він став першим за солідністю змісту та поширеністю серед журналів Вашої спеціальності. Цього короткого нарису достатньо, щоб з повагою схилити голову перед результатами Вашої 30-річної праці».

У 1930 р. С.М. Компанієць переїжджає до Харкова, стає директором клініки хвороб вуха, горла, носа 1-го Харківського медичного інституту та Українського інституту вдосконалення лікарів. У цьому ж році очолює оториноларингологічну кафедру Харківського стоматологічного інституту, після закриття якого у 1938 р. призначається на посаду наукового керівника Українського центрального науково-дослідного інституту з хвороб вуха, горла і носа.

У 1932 р. він був ушанований званням заслуженого професора. У 1941 р. призначений завідувачем  ЛОР-кафедри  інституту вдосконалення лікарів і Київського  стоматологічного інституту.

С.М. Компанієць – автор медичних підручників і посібників, опублікував 124 наукові роботи по медицині. Він займався питаннями фізіології та патології слухового і вестибулярного апарату, у тому числі писав про контузійні ураження, поранення верхніх дихальних шляхів, глухонімоту, старечу приглухуватість. Також він розробив методи дослідження слуху та прилад для визначення кута протиобертання очей.

Професор Компанієць зробив великий внесок у навчання майбутніх отоларингологів. Він очолював Товариство оториноларингологів УРСР і склеромного комітету Наркомату охорони здоров’я УРСР. Організатор І Українського з’їзду отоларингологів, разом з професором А.А. Скриктом був організатором Українського НДІ отоларингології.

Помер 24.05.1941 р. у Харкові. Пам’ятаймо і шануємо видатного вченого, що працював у Дніпровському державному медичному університеті.